Как я купил шишки марихуаны и парился в сауне
Йоу, наркоманы всех мастей! Сегодня поделюсь своей сумасшедшей историей, которая произошла на прошлой неделе. Вот как всё началось...
Однажды, когда я бродил по заброшенной аллее в поисках закладок, мой пацан, назовём его Джек, подошел ко мне с загадочной улыбкой на лице. "Чувак, у меня есть свежие шишки марихуаны, которые просто взорвут твою голову!" - сказал он, доставая из своего кармана небольшой пакетик.
Меня охватило чувство восторга, и я решил попробовать. Джек предложил пойти в сауну, чтобы получить максимум удовольствия от этого опыта. "Там мы сможем пускать парики и наслаждаться каждой хапкой!" - заявил он, мигая глазами, будто мы уже попали в райский уголок наркотических развлечений.
Мы решили немедленно отправиться в сауну и испытать этот новый "товар" в действии. Грязных денег у меня не особо было, поэтому я отдал Джеку последние копейки, которые имел. Он, в свою очередь, пообещал, что эти шишки марихуаны заставят меня забыть о реальности надолго.
Прибыв в сауну, мы нашли укромное место в углу и начали готовиться к нашему "путешествию". Я достал шабку, приготовил всё необходимое для пускания париков и с нетерпением ждал, когда Джек сделает первую заготовку.
И вот, наконец, настал тот момент, когда я смог попробовать этот свежий травяной коктейль. Я вдохнул глубоко, позволив дыму проникнуть в мои легкие. Блаженные ощущения охватили меня сразу же – это был незабываемый опыт! Я чувствовал себя свободным от всех проблем и забот, мир вокруг меня словно ожил новыми красками.
Мы продолжали пускать парики, попарившись и наслаждаясь каждым мгновением. Я чувствовал, как моя энергия и радость жизни возрастают с каждой хапкой. Окружающая обстановка, мягкий свет и ароматы сауны слились воедино, создавая идеальную атмосферу для нашего приключения.
В то время как мы наслаждались эффектом марихуаны, в сауну вошла прекрасная тяночка. Она привлекла внимание каждого мужчины в помещении своей потрясающей внешностью и чувственными движениями. Она подошла к нам и улыбнулась, словно зная о нашем состоянии.
Мы пригласили ее к нам, и она согласилась без колебаний. Вместе мы продолжали шабить, поднимаясь на новую волну наслаждения. Сауна была пронизана эротической энергией, и наши ощущения стали еще более интенсивными, словно мы попали в другую реальность.
В один момент я осознал, что у меня закончились шишки марихуаны. Ощущение разочарования пронзило меня, но в то же время я был счастлив, потому что испытал нечто удивительное, что останется в моей памяти навсегда.
Мы провели еще некоторое время в сауне, обсуждая наши приключения и обмениваясь впечатлениями. Я почувствовал, что это было настоящим кульминационным моментом, который сделал меня более открытым к новым приключениям и опыту.
Честно говоря, после того дня я немного отошел от наркотиков и решил больше никогда не пойти на такой экстремальный риск. Это был опыт, который я запомню на всю жизнь, но теперь я понимаю, что настоящие ощущения и радость можно найти в жизни без привлечения наркотиков.
Так что, поцаны, осторожно с этими штуковинами! У нас есть целая жизнь перед нами, и мы должны уметь находить настоящее счастье вместо фальшивых эмоций, которые приносят наркотики.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...